Digital Clock and Date

пʼятниця, 6 грудня 2013 р.

Social video "Me and my rights" \ Wideo społeczna "Prawa swoje wiedz, obowiązki nie zapomnij"




Відеоролик "Права свої знай, обов'язки не забувай" 


неділя, 10 листопада 2013 р.

Правовые ситуации / Правові ситуації

Ситуація 1

Говорити про дотримання або порушення прав дитини ми з вами можемо не тільки на прикладах з нашого життя. Наприклад , це розповідь А.П.Чехова «Ванька».  Прочитайте уривок з цієї розповіді ви знайдіть рядки , в яких йдеться про порушення прав дитини, якби Ванька жив у наш час .Назвіть, які права порушуються у дані ситуації, згідно Конвенції ООН про права дитини.

Уривок з оповідання А.П. Чехова « Ванька »

Ванька Жуков, дев'ятирічний хлопчик , відданий три місяці тому в науку до шевця Аляхіну, в ніч під Різдво не лягав спати. ... Він дістав з хазяйського шафи пляшечку з чорнилом, ручку з заржавленим пером і , розклавши перед собою зім'ятий аркуш паперу, став писати . .. « А вчора мені була прочуханка . Господар виволік мене за волосся на двір і отчесал Шпандиря за те, що я качав їх нього дитя в колисці і по несподіванки заснув. А на тижні веліла мені почистити оселедець і їй ної мордою почала мене в харю тикати. Підмайстри з мене насміхаються, посилають в шинок по горілку і велять красти у господарів огірки, а господар б'є мене чим попадя . А їжі нема ніякої. Вранці дають хліба, в обід каші і до вечора теж хліба, а щоб чаю або щі, то господарі самі тріскають. А спати мені велять в сінях, а коли дитя їхнє плаче, я зовсім не сплю, а качаю люльку. Милий дідусь, зроби божеську милість, візьми мене звідси додому, на село, нема ніякої моєї змоги... »



Ситуація 2
«У шкільному дворі»

Сидоров розбив вікно в школі. Це бачили його однокласники і повідомили класному керівнику.

Учитель. Сидоров, ах ти хуліган! Це ти розбив вікно! Тепер ти у мене не відкрутишся!

Сидоров. А що Сидоров? Ледь що, відразу Сидоров! Ви самі то бачили?

Учитель. А мені і бачити не треба. Весь клас підтвердить. Ходімо, голубчику, до директора.

Сидоров. А ви спочатку доведіть, а потім і до директора підемо. Але ви ще й винуватою опинитеся, тому що, не розібравшись, порушили повагу моєї особистості.

Запитання:
Хто правий у цій ситуації? Про якою статтею Конвенції йдеться?


Ситуація 3

Сценка зі шкільного життя

Учні залишають портфелі у класі і біжать на урок фізкультури.
Наташа. А ти не підеш на фізкультуру?
Оля. Ні, я звільнена.
(Усі йдуть, крім 2-ої дівчинки. Вона сідає і починає роботи домашнє завдання з геометрії.)
Оля. Ой, гумки немає. У кого ж взяти? В Олі візьму. (Оля риється в портфелі у подруги. Знаходить блокнот, читає. Потім знаходить щоденник і читає його. У цей час входить Наташа)
Наташа. Чому ти відкрила мій портфель? І чому ти читаєш мій щоденник?
Оля. А що такого? Я ж нічого не взяла, тільки подивилася. Хіба не можна?

На перший погляд, здавалося б, звичайна справа. Всього лише почитати щоденник, подивитися блокнот.

Запитання:
Хто правий у цій ситуації? Про якою статтею Конвенції йдеться?


Ситуація 4

Подумайте, які права порушуються у дані ситуації, згідно Конвенціїї ООН про права дитини.

Н. Забіла «Зайчикова хатка»

«Оселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик – в хатці луб’яній,
а лисичка – в крижаній.
Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на сонці
біла хатка крижана.
Лиска почала зітхати:
- Як я житиму без хати?
Зараз зайця прожену
Й влізу в хатку луб’яну!
Де вже зайчику малому
Суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
Бідолашному звірку.»


Ситуація 5

Подумайте, які права порушуються у даній ситуації, згідно Конвенції ООН про права дитини.


Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер. Яке право порушено стосовно Попелюшки?


Ситуація 6
Нам у житті доводиться вибирати – як витини в тій чи іншій ситуації, відмовитися чи прийняти пропозицію, висловити власну думку чи залишити її при собі. Зараз вам пропоную зробити один вибір. Зараз вам пропоную зробити один вибір. Уявіть собі, що ви відомі лікарі, які багато років пропрацювали в лікарні. На цей час у вас є 5 хворих, яким потрібна пересадка серця, а серце тільки одне. Вам потрібно визначити, кому ви зробите операцію першому, хто буде наступним, а хто – останнім.
Хворі:
  • Бізнесмен, 29 років, може надати лікарні матеріальну допомогу.
  • Дівчинка, 10 років, вражена дитячим церебральним паралічем.
  • Жінка, 65 років, має 6 дітей.
  • Чоловік, 37 років, заступник міністра.

Запитання для обговорення:
Що було найважчим у виборі хворих?
Чому саме в такій послідовності ви вирішили надавати допомогу?
За якими критеріями ви здійснювали свій вибір?


пʼятниця, 8 листопада 2013 р.

Омбудсмени ліцею розповідають про права та обов'язки



08 листопада 2013 року представники ліцейної асоціації омбудсменів: Владислав Федорошен (голова ліцейної асоціації) та Максим Ровишин (міський омбудсмен IV каденції м. Вінниці) провели заняття з елементами тренінгу у 8 класі на тему: «Наші права – щасливе дитинство». Метою заняття було розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в однолітків поважне ставлення до власної особистості та інших.






Виступ омбудсменів на засіданні батьківського всеобучу


     07 листопада 2013 року представники ліцейної асоціації омбудсменів "Феміда": Владислав Федоришен та Вероніка Туслова виступили на засіданні батьківського всеобучу на тему: "Виховання чуйності й доброти". 






Під час виступу омбудсмени представили на розсуд батьків «Поради батькам від дітей» їхніми словами

ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС ВАШОЇ ДИТИНИ
(поради батькам від дітей)

  • Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.
  • Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
  • Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.
  • Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «забагато», «задовго», «часто».
  • Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.
  • Не карайте мене, коли я переживаю через невдачу, бо невдача є вже для мене поразкою та й стимулом.
  • У квартирі відведіть мені у власність один куточок, частину вашої уваги і вашого часу.
  • Навчіть мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього, хоча б і найбільшої дурнички.
  • Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю сотню помилок.
  • Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
  • Надайте і мені частину відповідальності, вимріяну до моїх сил і моїх можливостей.
  • Навчіть мене брати участь у забавах, заняттях, у праці.
  • Зробіть так, щоб я відчував свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах родини і школи.
  • Будьте до мене доброзичливими, лояльними, щоб я навчився так само віддячувати іншим людям.
  • Покажіть, як дотримуватися обіцянки і даного слова.
  • Нехай ніколи не боятимуся втратити вашу любов.
  • Не нав'язуйте мені ваших острахів й переляків.
  • Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся; не боятися вашого гніву, коли він справедливий і виправданий.




На завершення свого виступу продемонстрували відеоролик "Ваша сім'я". 


Презентація до виступу:


субота, 27 липня 2013 р.

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЯКІ ВСТУПИЛИ У КОНФЛІКТ ІЗ ЗАКОНОМ

 

Адміністративне правопорушення - протиправна винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Злочин — передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на державний устрій України, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Покарання – захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.
Профілактика правопорушень серед неповнолітніх - діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних установ для неповнолітніх, спрямована на виявлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.
Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок (міра покарання) правопорушника зазнати примусового, від імені держави (суспільства) на підставі закону або іншого нормативного акту, позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, з метою його попередження у перспективі та відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні й духовні цінності.
Захист прав неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом, передбачено на міжнародному рівні. Організація Об’єднаних Націй прийняла ряд документів, безпосередньо присвячених правам дитини й принципам правосуддя стосовно неповнолітніх.
Міжнародна Конвенція про права дитини (1989 р.).
Стандартні мінімальні правила, які стосуються здійснення правосуддя стосовно до неповнолітніх («Пекінські правила», 1985 р.): затримання повинне використовуватись тільки як крайня міра; міліція та інший персонал правоохоронних органів, які мають справу з дітьми, повинні постійно отримувати спеціалізовану підготовку; необхідно максимально уникати поміщення підлітка в місця позбавлення волі.
Керівні принципи для політичного захисту серед неповнолітніх («Керівні принципи», прийняті в Ер-Ріяді, 1990 р.): система освіти повинна відповідати всебічним потребам дітей, особливо в зоні соціального ризику або таких, які потребують соціального захисту і турботи; офіційне втручання у поведінку дитини повинно здійснюватися передусім в її інтересах; необхідно враховувати особливості підліткової поведінки, яка з віком змінюється; слід максимально уникати вживання таких термінів, як «дитина з відхиленнями», «злочинець», «потенційний злочинець», оскільки це створює стійку передумову для небажаної поведінки підлітка; необхідно активніше залучати суспільство для попередження правопорушень серед підлітків, а до офіційних репресивних мір звертатись тільки як до крайньої міри; засоби масової інформації повинні відповідально підходити до змісту матеріалів, які можуть негативно впливати на поведінку неповнолітніх.
Правила захисту неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі (1990 р.): тюремне ув’язнення може застосовуватися як крайня міра; до суду з дитиною слід поводитись як з невинною; умови в місцях позбавлення волі повинні відповідати всім вимогам охорони здоров’я і людської гідності; підліток у місцях позбавлення волі повинен не рідше одного разу в місяць мати право зустрічатися з членами сім’ї і адвокатом, а спілкуватися поштою і телефоном, у будь-якому разі, два рази в тиждень; місця ув’язнення повинні інспектуватися людьми, які не відносяться до адміністрацій цих закладів.
Антисуспільні дії неповнолітніх регулюють такі закони України: Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2004 року, Кримінально-процесуальний кодекс України 2004 року, Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року, Закони України «Про попереднє ув’язнення» від 30 червня 1993 року, «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 року, «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994, «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року.
Відповідальність неповнолітніх, їх батьків або осіб, які їх замінюють, згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення має ряд особливостей.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16 років (ст.12). Інтереси неповнолітнього, який притягується до адміністративної відповідальності, згідно до вимог статті 270 мають право представляти його законні представники – батьки, усиновителі, піклувальники. Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені неповнолітнього виносити скаргу за рішення суду або посадових осіб, які розглядають справу.
Права неповнолітніх осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, передбачені в ст.268:
ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення; давати пояснення, подавати докази, заяви, клопотання; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; оскаржити постанову по справі.

Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядають судді районних (міських) судів. За Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року неповнолітні можуть нести відповідальність за такі діяння: ухилення від медичного огляду; дрібне розкрадання державного або колективного майна; ухилення від відшкодування заподіяних збитків; порушення доріг, загальних переїздів, пошкодження телефонів, торгівля з рук, дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у нетверезому стані; азартні ігри, ворожіння у громадських місцях; зайняття проституцією; порушення громадського порядку; свідомо невірний виклик спецслужб; злісна непокора працівникам міліції та ін. 

четвер, 18 липня 2013 р.

Уровок з книги Верена Вертмюллера "Покоління Берлін: бажане чи дійсне?"


“Я купую, а отже, існую” – Cтиль життя

Дискусія навколо стилів життя набула в останнє десятиріччя ХХ ст. такої інтенсивности, що важко охопити її повністю. Cтилі життя окреслюються як “тематично всеохопні, (більш чи менш) інтеграційні, відповідні до спільних критеріїв надформування (і перевищення) життєвої реалізації”. Тобто стиль життя визначається як щоденна поведінка або ж організація побуту особами і соціальними групами. Щоправда, про стиль життя у соціально-науковому сенсі говоримо щойно тоді, коли цей спосіб організації побуту, або ж виражені у ньому більш чи менш стійкі життєві установки, поділяє певна значна кількість осіб, внаслідок чого цей спосіб використовується як розрізнювальний шаблон стосовно інших осіб / груп. Таким чином, стиль життя – це не лише вияв (основної) життєвої позиції людей, але завжди ще й засіб відмежуватися від інших. Об’єднуючим елементом у цьому вже не є “впорядковані системи тлумачень, які задають політичні партії, організації й медії, а (…) субкультури, які переважно самоорганізовуються і черпають свої ідентифікаційні шаблони значною мірою з індивідуальної споживацької поведінки”. Тому тут чинним є гасло “Я купую, а отже, існую”, тобто споживацька поведінка як елемент витворення ідентифікації і засіб розрізнення.
Сьогоднішній дискурс стилю життя дуже істотно визначив Бурдью, який, опублікувавши у 1982 р. книгу “Тонкі відмінності”, надав цьому дискурсу вирішального поштовху. За Бурдью, стиль життя залежить від зовнішнього образу, зумовленого класовою належністю людини та її соціальним становищем. Продовжуючи розвивати Марксове поняття капіталу, Бурдью розглядає соціальне становище, а отже й стиль життя людини, в залежності від економічного, культурного – напр. освіта – і соціального (як, наприклад, суспільні відносини) капіталу, що є в її розпорядженні. Стиль життя людини проявляється у практикованих нею культурних звичках, як, наприклад, способі одягатися, облаштовувати собі житло або ж у її споживацькій поведінці загалом.
У науці існують дві різні точки зору на те, яким чином відбувається вибір/формування стилю життя індивіда. Один з цих напрямків виходить із того, що стиль життя є “продуктом історії індивіда” і як такий залежить від структурно-варіативної належності до прошарку та класу, від прибутків та соціального становища. “Стилі життя не є свідченням свободи людини, а свідченням її несвободи”. Людина підкоряється стилю життя, хоче вона цього чи ні; стилі життя не є зумисними.
Інша точка зору виходить з того, що стилі життя – це шаблони поведінки, які люди свідомо обирають, щоби досягти певної мети. “Стиль життя відображає сукупність вибору, за допомогою якого індивіди активно репрезентують свою прикметність стосовно інших. (…) У здатності до стилізації власного життя людина проявляє свою особисту свободу”. А отже, стилі життя вибрані свідомо, людина дивиться на себе як на поле для творчости, перетворює себе на суб’єкт власної цілеспрямованої креативности. Цю точку зору підкріплюють зокрема дослідження Петера Ноллера і Клауса Роннеберґера з Франкфурта-на-Майні, в ході яких виявилося, що люди, які працюють у суміжних професіях, мають також і подібні стилі життя, за допомогою яких вони виразно дистанціюються від інших професійних груп. Оскільки ці люди вже самим своїм народженням походять з різного середовища, виглядає, що стилі життя вони обирають відповідно до роду заняття.
Належність до певного стилю життя ґрунтується значною мірою на зовнішніх ознаках, таких як одяг, вибір житла (напр., у старому або ж у новому будинку в Берліні), вибір міського району, місця відпочинку і т.і., тобто на питаннях естетики. І саме в молодіжних культурах, таких як техно, гіп-гоп і скейтери, можна говорити про вельми свідомий вибір стилю життя. Однак і для людей поза модним молодіжним середовищем має сенс приказка “Чоловіка по одежі стрічають”, бо хто “хоче в житті чогось досягти”, той має дотримуватись певних норм поведінки.

Уровок з книги Верена Вертмюллера  "Покоління Берлін: бажане чи дійсне?"

© V.Wertmueller, 2001


вівторок, 16 липня 2013 р.

Методика «Рівень самоефективності»



Вивчаються уявлення школярів про власну ефективність через вибір ними тих занять, якими вони б хотіли займатись за наявності вільного часу та матеріальних можливостей. Вважається, що високе почуття самоефек­тивності дозволяє дитині мати ширше коло інтересів і покладатися на свої можливості, досягти прийнятних результатів у різних видах діяльності. Тобто дитина з високою оцінкою власної ефективності обиратиме більшу кількість видів діяльностей та буде прогнозувати в них свою успішність.

Бланк анкети для визначення рівня самоефективності молодших школярів

Прізвище, ім'я

Клас
Гурток
Бали
Малювання

Легка атлетика

Музика

Плавання

Співи

Футбол

Танці

Хокей

Фото

Авіамоделювання

Лижі

Комп'ютер

Шиття

Карате

Театральний гурток

В'язання

М'яка іграшка

Оригамі

Лозоплетіння

Ліплення

Фігурне катання

Гімнастика

Ляльковий театр


Перед початком роботи експериментатор разом із дітьми читає назви гуртків і пояснює зміст незнайомих видів занять.
Психолог. Уявіть собі, що в нашій школі з'явились усі ці гуртки, і ви можете відвідувати будь-які, навіть всі одразу. Позначте ті гуртки, в яких би вам хотілося займатись.
Після виконання 1-го етапу завдання дітям пропонували спрогнозувати свою ймовірну успішність у кожній з обраних діяльностей і оцінити її за 12-бальною шкалою.

Форма проведення: групова й індивідуальна.

Вік: 7—12 років.

Аналіз результатів
Діти з високим рівнем відчуття самоефективності обирають в серед­ньому більше видів занять, ніж ті, хто не впевнений у своїй компетент­ності (діапазон варіативності показника кількості обраних гуртків від 2 до 19).


понеділок, 15 липня 2013 р.

Методика незакінчених речень (розроблена Л. Пономаренко)



Фронтальне опитування учнів за методикою незакінчених речень.

  1. Я радію, коли...
  2. Якби я міг (могла)...
  3. У школі я завжди...
  4. Мені цікаво...
  5. Хотів би я...
  6. Мені неприємно, коли...
  7. Якби у школі...
  8. На мою думку, мені заважає...
  9. Майбутнє здається мені...
  10. Я відчуваю, що...
  11. Я ображаюся, якщо...
  12. Коли мене не розуміють,...
  13. Я хотів би позбавитись ...
  14. Мої успіхи у школі...
  15. Дорослі завжди...
  16. Більш за все я боюся...
  17. Коли я стану дорослим (дорослою)...
  18. Моя мета...
  19. Моя мама думає, що я...
  20. Краще було б...



Аналіз відповідей допомагає краще зрозуміти переживання, труднощі, зони конфліктів, особливості сприйняття «світу дорослих» та ціннісні орієнтації дітей цього віку.


пʼятниця, 12 липня 2013 р.

Опитувальник "Почуття в школі"




Опитувальник має 16 почуттів, із яких пропонується вибрати тільки 8 і позначити ті, які найчастіше переживаєш у школі.

                  Клас                                           Дата                                       
                 Стать                                           Вік

Я переживаю  в школі
так
Спокій

Втому

Нудьгу

Радість

Впевненість у собі

Занепокоєння

Незадоволення собою

Роздратування

Сумніви

Образу

Почуття приниження

Страх

Тривогу за майбутнє

Вдячність

Симпатію до вчителя

Бажання повертатися