Digital Clock and Date

понеділок, 8 липня 2013 р.

Вивчення соціального розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі

Вивчення соціального розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі


У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном „особистість".
Роздумуючи про себе і власну долю, ми дивимося на світ, який нас оточує, оцінюємо людей, з якими спілкуємося, прагнемо зрозуміти їх відношення до нас. А світ особистості настільки своєрідний, наскільки не схожа на інших сама особистість.
Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Ноmо sаріеns (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.
Кожна людина як одинична природна істота - це індивід, але, живучи в суспільстві, вона набуває особливої „надчутливої" якості, котру називають „особистістю".
Людину як індивіда характеризують її вік, статева на­лежність, зовнішність. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишатися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є. Особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включається.
Бути особистістю - значить мати активну життєву позицію, про яку можна сказати: на цьому стою і не можу інакше; що утвердилася внаслідок тривалої та копіткої праці. Це значить здійснювати вибори і відповідати за них. Це значить - постійно будувати самого себе, володіти своєю поведінкою і мати силу над собою. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє „я".
Особистістю не народжуються, особистістю стають. Особис­тість розвивається в онтогенезі відносно пізно. Особистість не є пасивним результатом дії ззовні на людину, вона розвивається в процесі її власної діяльності.
Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості, займає певне місце в суспільстві і виконує певну роль.
або
Особистість - це  автономна  система, що  може  бути  незалежна  від  суспільства . Ця  незалежність  проявляється  у  власному  світогляді  особистості, у  її  самосвідомості.
 Поняття  особистості - це  сукупність  таких  психологічних  якостей  індивіда  як :
1.     Відношення  до  чогось або когось .
2.     Норми  поводження, погляди .
3.     Цінності .
У  філософії  особистість  людини  як  така  не  розглядається . Нею  треба  стати.
У  соціології - особистість - сукупність  статусно - рольових  характеристик .
Особистість кожної людини має сукупність рис і особли­востей, які властиві лише її і утворюють її індивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпе­раменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях пізна­вальної сфери. Особистість людини неповторна у своїй інди­відуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковими поєднаннями психологічних особливостей.
Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційно-вольовій сфері чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.
Особистість - це рівень розвитку, який досягається не кожним індивідом. Основу особистості складає її структура - відносно стійкий зв'язок і взаємодія всіх сторін особистості як цілісного творення, це будова, ціле в єдності компонентів. З яких же компонентів складається структура особистості, як вона побудо­вана? До розгляду структури особистості також є різні підходи.
У запропонованій К. К. Платоновим динамічній функціо­нальній структурі особистості (табл.) наявний як коорди­наційний, так і субординаційний принцип побудови. Виділення структури здійснено з виходом на види її формування. На основі співвідношення соціального та біологічного чинників у власти­востях особистості виділено чотири ієрархічно співвіднесені підструктури: 1) спрямованість; 2) досвід; 3) індивідуальні особливості психічних процесів; 4) біопсихічні властивості. Крім вказаних компонентів, вчений виділив в структурі особистості ще дві загальні інтегративні підструктури - характер і здібності.
Спрямованість об'єднує мотиви і ставлення особистості, що проявляються як моральні властивості. Елементи структури особистості (риси) переважно не мають безпосередніх при­роджених задатків (за винятком потягів та нахилів), а відо­бражають індивідуально зумовлену суспільну свідомість. Спрямованість складається з таких форм, як потяги, бажання, інтереси, нахили, ідеали, переконання, свідомість. В цих формах проявляються і ставлення і моральні якості особистості, і різні потреби. Ця підструктура формується шляхом виховання.
Досвід об'єднує знання, навички, уміння, звички, набуті в особистому досвіді шляхом навчання, але з помітним впливом біологічно, навіть генетично зумовлених властивостей осо­бистості. Іноді цю підструктуру називають індивідуальною культурою чи підготовленістю.
Особливості психічних процесів - підструктура, що містить у собі індивідуальні особливості окремих психічних процесів або психічних функцій, котрі розуміють як форми психічного відображення: пам'ять, емоції, відчуття, сприймання, мислення, почуття, воля.
Біопсихічні властивості - це темперамент, статеві і вікові особливості та патологічні, так звані органічні зміни. Ці властивості набагато більше залежать від фізіологічних особливостей головного мозку, а соціальні впливи їх лише субординують та компенсують. Активність цієї підструктури визначається властивостями нервової системи.

Динамічна функціональна структура особистості
(за К. К. Платоновим)

Підструктура
Підструктура під структури
Співвідношення біологічного та соціального
Вид фор­мування
Спрямованість
Переконання, світогляд, ідеа­ли, прагнення, інтереси, ба­жання.
Визначну роль грає соціальне, біологічного майже не має.
Виховання
Досвід
Знання, уміння, навички, звички.
Значно більше соціального
Навчання
Особливості психічних процесів
Увага, відчуття, сприймання, пам'ять, мис­лення, воля, емоції, почуття.
Частіше більше соціального
Вправи
Біопсихічні властивості
Темперамент, статеві, вікові, фармакологічно зумовлені
властивості.
Соціального майже не має
Тренування

Соціальні  ролі - сукупність  вимог, пропонованих  індивідові  суспільством . Це  сукупність  дій, які  повинен  виконати  людина , що займає  даний  статус  у  соціальній  системі. У  людини  може  бути  безліч  ролей . Коли  відбувається  протиріччя  2-х  ролей , має  місце  рольовий  конфлікт.

СОЦІАЛЬНІ  РОЛІ
Інституціоналізованні  (інститут  шлюбу ,родини,  соц. ролі  матері , дочки , дружини).
Конвенціональні (прийняті  по   угоді, хоча    людина  може  й  не  приймати  їх). 

ОСНОВНІ  РОЛЬОВІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ.

Толкот  Парсенс  запропонував  5  характеристик  будь-якої  ролі :
1.      Емоційна : одні  ролі  вимагають  емоційної  стриманості, інших  - розкутості .
2.      Спосіб  одержання : запропоновані  й  завойовані .
3.      Масштаб : частина  ролей  строго  обмежена , частина - розмита .
4.      Формалізація : діяльність  у  строго  встановлених  рамках або  довільна .
5.      Мотивація : особистий  прибуток , суспільне  благо й  т.д.

Соціальна  роль  складається  з:
1.        Рольового  очікування.
2.        Виконання  цієї  ролі.

Теорія  Ч.  Лантухи  - Теорія  суспільного  дзеркала.
Суть  теорії : порівнюючи  себе  з  іншими, у  людини  з'являється  власна  думка  з  оцінок  інших  людей. Формування  оцінки  пов'язане  з  винагородою. Вчинки, які  заохочуються  в  людині  можуть  одержати  подальший розвиток.
  •     Ми  аналізуємо, як  до  нас  ставляться  люди.
  •     Ми  аналізуємо, як  ми  ставимося  до  цієї  оцінки .
  •     Ми  аналізуємо, як  ми  реагуємо  на  цю  оцінку .

Вадим Щорс

Немає коментарів:

Дописати коментар